Russian Aggression against Ukraine | Російська агресія проти України

Russian Aggression against Ukraine | Російська агресія проти України

Permanent Mission of Ukraine to the U.N. | Постійне представництво України при ООН

Since 20 February 2014 Ukraine has been facing Russian military aggression. As a result of Russia’s hostile actions parts of the sovereign territory of Ukraine (the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, certain territories of Donetsk and Luhansk regions) (about 44 000 square km or 7% of the territory of Ukraine) are under temporary foreign occupation in violation of the United Nations Charter.

Russian aggression against Ukraine has left over 14 000 people killed and over 30 000 injured. This number also includes 298 passengers on board of MH17 flight, killed as a result of terrorist attack on 17 July 2014, when the Malaysian Airlines plane was shot down from BUK missile system that had been transferred to the occupied territory of Donbas from the Russian Federation.

More than 1.43 million residents of Crimea and Donbas are now internally displaced persons after being forced to leave their homes.

Resorting to military aggression against Ukraine, Russia has violated fundamental norms and principles of international law, as well as the UN Charter and Helsinki Final Act (1975). It has also violated a number of bilateral and multilateral agreements, including the Budapest Memorandum on Security Assurances related to the Ukraine’s accession to the Non-Proliferation Treaty (1994); Agreement on Friendship, Cooperation and Partnership between Ukraine and the Russian Federation (1997); Agreement between Ukraine and the Russian Federation on the Ukrainian-Russian state border (2003) and many others. Russian temporary occupation of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, as well as certain territories of Donetsk and Luhansk regions fall squarely under the definition of aggression according to paras а), b), c), d), e) and g) Art.3 of the Annex to UN General Assembly Resolution “Definition of Aggression” (3314 (XXIX)).

З 20 лютого 2014 року Україна протидіє російській військовій агресії. У результаті ворожих дій Росії частина суверенної території України (Автономна Республіка Крим та м. Севастополь, окремі території Донецької та Луганської областей) (близько 44 000 квадратних км або 7% території України) перебуває під тимчасовою іноземною окупацією у порушення Статуту ООН.

Російська агресія проти України призвела до загибелі понад 13 000 людей та понад 30 000 поранених. Ця кількість також включає 298 пасажирів рейсу MH17, загиблих в результаті теракту 17 липня 2014 року, коли літак Малайзійських авіаліній був збитий з ракетної системи БУК, перекинутої на окуповану територію Донбасу з РФ.

Понад 1,43 мільйона мешканців Криму та Донбасу є внутрішньо переміщеними особами після того, як їх змусили залишити свої домівки.

Розпочавши військову агресію проти України, Росія порушила основоположні норми та принципи міжнародного права, а також Статут ООН, Гельсінський заключний акт (1975 р.). Росія також порушила низку двосторонніх та багатосторонніх угод, включаючи Будапештський меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (1994 р.); Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (1997 р.); Договір між Україною і РФ про українсько-російський державний кордон (2003 р.) та багато інших. Російська окупація Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, а також окремих районів Донецької та Луганської областей прямо підпадають під визначення агресії згідно з пунктами а), b), c), d), e) та g) Статті 3 Додатку до Резолюції ГА ООН “Визначення агресії” (3314 (XXIX)).

Diplomatic efforts of the Normandy Four (Ukraine, the Russian Federation (parties to the international armed conflict), France and Germany (mediators)) and the Trilateral Contact Group (Ukraine, the Russia Federation (parties to the international armed conflict) and OSCE (mediator) resulted in signing of Minsk Agreements (Protocol of 5 September 2014, Memorandum of 19 September 2014 and Package of measures of 12 February 2015). They remain the basis for the conflict resolution in Donbas but have been breached by the Russian Federation on a regular basis. It remains a matter of utmost concern that the ceasefire in the conflict area has not been observed. This results in a heavy toll of casualties among the Ukrainian military and civilians.

Since 2014 the UN Security Council has conducted over 40 meetings discussing the issue of Russian aggression against Ukraine. In February 2015 it adopted Resolution 2202 that endorsed the “Package of measures for the Implementation of the Minsk Agreements”, calling on all parties (including the Russian Federation) to fully implement them, including a comprehensive ceasefire as provided for therein.

Дипломатичні зусилля Нормандської четвірки (Україна, РФ (сторони конфлікту), Франція та ФРН (посередники) та Тристоронньої контактної групи (Україна, РФ (сторони конфлікту) та ОБСЄ (посередник) забезпечили підписання Мінських угод (Протокол від 5 вересня 2014 р., Меморандум від 19 вересня 2014 р. та Комплекс заходів від 12 лютого 2015 р.). Вони залишаються основою для вирішення конфлікту на Донбасі, але постійно порушуються РФ. Найсерйозніше занепокоєння викликає той факт, що РФ не дотримується режиму припинення вогню. Це призводить до великої кількості жертв серед українських військових та цивільних.

З 2014 року Радою Безпеки ООН було проведено понад 40 засідань, у ході яких обговорювалося питання російської агресії проти України. У лютому 2015 року РБ схвалила резолюцію 2202, якою підтримала «Комплекс заходів з імплементації Мінських угод».

In March 2015, Ukraine requested the Security Council to deploy in its territory a peacekeeping operation under the UN auspices.

A strong voice of the UN General Assembly (UNGA) is also a very important element of international pressure to make Russia implement Minsk Agreements and to start de-occupation of Ukrainian territory. On 27 March 2014, UNGA adopted the resolution 68/262 «Territorial Integrity of Ukraine» which reaffirmed its commitment to the sovereignty, political independence, unity and territorial integrity of Ukraine within its internationally recognized borders and the absence of any legal basis to change the status of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol. The UNGA also called upon all States to desist and refrain from actions aimed at the partial or total disruption of the national unity and territorial integrity of Ukraine, including any attempts to modify Ukraine’s borders through the threat or use of force or other unlawful means.

The same stance was confirmed by UNGA resolutions 71/205, 72/190, 73/263, 74/168, 75/192 “Situation of human rights in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine” as well as 73/194, 74/17, 75/29 “Problem of the militarization of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine, as well as parts of the Black Sea and the Sea of Azov”. Besides that, these resolutions unambiguously qualified Russia as an occupying power and urged the Russian Federation to end its temporary occupation of Ukraine’s territory without delay.

In September 2018, September 2019, and September 2020 the General Assembly approved the procedural decisions to include an item “The situation in the temporarily occupied territories of Ukraine” in the agenda of its 73-75 sessions respectfully. On 20 February 2019 and on 20 February 2020 the General Assembly held its debates on this agenda item. Majority of participating states expressed their unwavering support to the sovereignty, territorial integrity, unity and independence of Ukraine within its internationally recognized borders. The Russian Federation was urged to abide by international law and to end its ongoing violations of Ukraine’s sovereignty and territorial integrity. Russia was called upon to fully assume its responsibility in regard to implementation of the Minsk Agreements and to immediately stop fuelling the conflict by providing financial and military support to its proxy armed formations as well as to withdraw its military equipment and personnel from the temporary occupied territories.

Violations of international law by Russia are now being considered by the International Criminal Court, the International Court of Justice (ICJ), in the framework of Arbitration proceedings under UN Convention on the Law of the Sea, European Court for Human Rights.

On 21 March 2014, the OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine (SMM) was deployed, following a request to the OSCE by Ukraine’s government and a consensus decision by all 57 OSCE participating States. The SMM is an unarmed, civilian mission, present on the ground 24/7, with a mandate covering the entire territory of Ukraine. Its main tasks are to observe and report on the situation in Ukraine; and to facilitate dialogue among all parties to the conflict.

In 2014, following Russian armed aggression and massive human rights violations in the occupied areas, Ukraine invited the UN to deploy a human rights monitoring mission with a primary task to “monitor the human rights situation in the country, with particular attention to the Autonomous Republic of Crimea, Eastern and Southern regions of Ukraine, and provide regular, accurate and public reports by the High Commissioner on the human rights situation and emerging concerns and risks”. HRMMU was deployed on 14 March 2014 to monitor and report on the human rights situation throughout Ukraine, with particular attention to the Autonomous Republic of Crimea, eastern and southern regions of Ukraine.

У березні 2015 року Україна звернулася до РБ ООН із запитом розгорнути на своїй території операцію з підтримання миру під егідою ООН.

Сильний голос Генеральної Асамблеї ООН також є важливим елементом міжнародного тиску, щоб змусити Росію виконувати Мінські домовленості та розпочати деокупацію української території. 27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію 68/262 «Територіальна цілісність України», підтвердивши свою прихильність суверенітету, політичній незалежності, єдності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів та відсутності будь-яких правових підстав для зміни статусу Автономної Республіки Крим та м. Севастополь. ГА ООН також закликала всі держави відмовитися і утримуватися від дій, спрямованих на часткове або повне руйнування національної єдності та територіальної цілісності України, включаючи будь-які спроби змінити кордони України шляхом загрози або використання сили чи інших незаконних засобів.

Цю позицію підтвердили і резолюції Генасамблеї ООН 71/205, 72/190, 73/263, 74/168, 75/192 “Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна”, а також 73/194, 74/17 та 75/29 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, а також частин Чорного та Азовського морів». Крім того, ці резолюції однозначно кваліфікували Росію як державу-окупанта та закликали РФ негайно припинити тимчасову окупацію території України.

У вересні 2018 року та вересні 2019 року Генасамблея ООН схвалила процедурні рішення щодо включення пункту «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України» до порядку денного 73-ї, 74-ї сесій та 75-ї сесій. 20 лютого 2019 року та 20 лютого 2020 року Генеральна Асамблея провела дебати з цього пункту порядку денного. Більшість держав-учасниць висловили непохитну підтримку суверенітету, територіальній цілісності, єдності та незалежності України в межах її міжнародно визнаних кордонів. Росію закликали дотримуватися міжнародного права та припинити триваючі порушення суверенітету та територіальної цілісності України. РФ закликано повністю взяти на себе відповідальність щодо виконання Мінських угод та негайно припинити розпалювання конфлікту, надаючи фінансову та військову підтримку своїм проксі-збройним формуванням, а також вивести військову техніку та особовий склад з окупованих територій.

Порушення міжнародного права з боку Росії зараз розглядаються Міжнародним кримінальним судом, Міжнародним судом ООН, в рамках арбітражного розгляду за Конвенцією ООН про морське право, Європейським судом з прав людини.

21 березня 2014 року після звернення до ОБСЄ з боку Уряду України та консенсусного рішення 57 держав-учасниць ОБСЄ було започатковано Спеціальну моніторингову місію ОБСЄ в Україні (СММ). Це неозброєна цивільна місія, присутня на місцях 24/7, її мандат охоплює всю територію України. Основними її завданнями є спостереження та звітність про ситуацію в Україні; а також сприяння діалогу між усіма учасниками конфлікту.

У 2014 році після початку збройної агресії та масових порушень прав людини на окупованих територіях, Україна запросила ООН розгорнути моніторингову місію з прав людини з основним завданням “моніторингу ситуації з правами людини в країні з особливою увагою до Автономної Республіки Крим, східного та південного регіонів України, а також регулярним, точним та публічним звітуванням Верховного комісара ООН з питань прав людини з виникаючих проблем та ризиків “. У березні 2014 р. ця місія розпочала свою роботу. Місія готує регулярні доповіді про ситуацію з правами людини на окупованих територіях та відповідні рекомендації.

Military aggression is just one element of the Russian hybrid warfare against Ukraine. Other elements include: 1) propaganda based on lies and falsifications; 2) trade and economic pressure; 3) energy blockade; 4) terror and intimidation of Ukrainian citizens; 5) cyber-attacks etc.

In response to Moscow’s aggression against Ukraine political and economic sanctions were imposed on Russia. The end of Russian military aggression and restoration of Ukrainian sovereignty and territorial integrity must remain the only reason for their termination. The joint political and diplomatic efforts of the international community constitute a crucial element in addressing these most flagrant breaches of the UN Charter since the Second World War.

Ukraine also proposes to establish a new consultation and coordination format – the Crimean Platform – to increase effectiveness of the international response to the ongoing occupation of Crimea, to address mounting security threats, to enhance international pressure on the Kremlin to make it change its behavior, to prevent further human rights violations and to protect victims, and to achieve an eventual de-occupation of Crimea and its return to Ukraine.

Військова агресія – це лише один елемент гібридної війни Росії проти України. До інших елементів належать: 1) пропаганда, заснована на брехні та фальсифікаціях; 2) торговельно-економічний тиск; 3) енергетична блокада; 4) терор та залякування громадян України; 5) кібератаки тощо.

У відповідь на агресію Москви проти РФ запроваджено політичні та економічні санкції. Завершення російської військової агресії та відновлення суверенітету та територіальної цілісності України повинні залишатися єдиною підставою для їх скасування. Спільні політичні та дипломатичні зусилля міжнародної спільноти є важливим елементом у протидії цим найбільшим порушенням Статуту ООН після Другої світової війни.

Україна також ініціювала запровадження нового формату консультацій та координації – Кримську платформу – з метою підвищення ефективності міжнародної відповіді на триваючу окупацію Криму, для вирішення зростаючих загроз безпеці, посилення міжнародного тиску на Кремль, щоб він змінив свою поведінку, запобігати подальшим порушенням прав людини, а також досягти остаточної деокупації Криму та повернення його в Україну.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

For security, use of Google's reCAPTCHA service is required which is subject to the Google Privacy Policy and Terms of Use.

I agree to these terms.